3 March 2015

Усі економічні проблеми, з якими зіштовхується країна, вже колись вирішувалися іншими. Цю фразу любив повторювати великий реформатор Лі Куан Ю, котрий перетворив Сінгапур з відсталої, корумпованої, напівфеодальної країни у сучасну, технологічну і одну з найсильніших у світі. “Повна незалежність можлива тільки при економічній незалежності”, - говорив засновник сучасної Туреччини Кемаль Ататюрк. “Багатство країни залежить від того наскільки заможні її громадяни”, - стверджував творець німецького економічного дива Людвіг Ергард. Усі ці люди, а також Маргарет Тетчер, Рональд Рейган, Михайло Саакашвілі, привели свої країни до успіху і всі вони вважали, що основою процвітання будь-якої держави є економіка, де основну роль відіграють активні підприємці.

Нам не треба вигадувати нового. Нам потрібно скористатися своїм власним минулим та світовим досвідом, щоб досягнути повної незалежності та економічного процвітання, разом з яким зросте і політична роль країни. Основою економічної реформи має бути подолання корупції та максимальне сприяння реалізації підприємницьких навиків громадянина. Головними цілями економіки має бути запуск виробництва, створення робочих місць, забезпечення високих доходів громадян. Для себе я склав список кількох стратегічних принципів зміни економічної системи, які випробувані у світі.

Що треба зробити в економіці?

1. Необхідно скасувати складну податкову систему, що дає поживу кондиціонерам. ПДВ повинен бути скасованим і заміненим простим податком з обороту. Це дозволить вивести більшу економіку з тіні, де сьогодні є більше 30 % усього виробництва товарів і послуг. За рахунок збільшення обороту, зростуть надходження до бюджету.

2. Загальне податкове навантаження на бізнес не повинно перевищувати 30 %, оскільки все, що збирається більше гальмує економічне зростання. Будь-які зміни у сторону збільшення загального податкового навантаження повинні схвалюватися на загальнонаціональному референдумі. Це дозволить народу прямо впливати на формування податкової системи. Гарантуватиме тривалі стабільні правила оподаткування.

3. 40 % ставки податку з обороту має регулюватися на загальнодержавному рівні, а 60 % - на місцевому. Так само має відбуватися перерозподіл зібраних податків у бюджети. Така система дозволить місцевим органам влади впливати на економічну привабливість регіону через зниження чи підвищення податкової ставки.

4. Держава поганий власник і управлінець, тому великі державні підприємства, окрім стратегічних, мають бути приватизовані серед дрібних акціонерів. В одних руках не може концентруватися більше 5 % акцій такого підприємства. Це дозволить уникнути штучних монополій.

5. Українська економіка повинна хоча б на 80 % забезпечувати внутрішній ринок товарами широкого вжитку, експортувати на зовнішні ринки дорогу готову продукцію з високою часткою доданої вартості, а не сировину, як це відбувається зараз. Маємо створити такі умови, щоб вигідніше було працювати в Україні, ніж завозити товари із-за кордону.

6. Основою української економіки має бути малий і середній бізнес, що відповідає традиційному історичному способу ведення господарства українським народом та реаліям змін сучасної світової економіки, що вимагає більше гнучкості і швидкої адаптації до потреб ринку. Саме малий бізнес найшвидше адаптовується до потреб ринку.

7. Обмеження росту цін має відбуватися шляхом забезпечення максимальних умов для здорової конкуренції виробників, а не шляхом погіршення якості продукції та грубого адміністративного втручання держави в економічну сферу. Збільшення кількості активних підприємств сприятиме також підвищенню заробітної плати, оскільки зростатиме конкуренція за найманого робітника.

8. Витрати української економіки мають відповідати її доходам. Нам потрібно різко скоротити кількість контролюючих державних органів. Мають залишитися тільки ті, які добре розуміють, яку функцію виконують. Державні органи повинні стати дорадчим партнером для бізнесу, а не наглядачем. Усе законодавство маємо привести до ситуації, коли кожна норма має трактуватися однозначно, а будь-яка неоднозначність трактується на користь підприємця. Для отримання ліцензій, дозволів та інших документів для початку підприємницької діяльності потрібно встановити чіткі терміни, котрі не перевищують 7 днів. Це дозволить уникнути зайвої бюрократії, виявити ті норми закону, котрі не працюють.

9. Кожна людина повинна отримати основи економічних знань для того, щоб мати змогу реалізувати свій підприємницький хист. Освіта повинна бути основою сучасної української економіки. Інтелект нації повинен активно використовуватися для розвитку економіки. Висока частка наукомісткого продукту дозволяє виробляти менше за більші гроші.

10. Соціальна політика в державі повинна базуватись на принципі соціальної справедливості та захисту лише тих, хто цього дійсно потребує. Корумпована система пільг має бути замінена адресною допомогою для тих, хто дійсно потребує підтримки. Держава через податкові та фіскальні механізми має стимулювати здоровий спосіб життя і заняття фізкультурою.

Що отримаємо?

Усі перелічені кроки випробувані у багатьох успішних країнах. Такий шлях пройшли Сінгапур, США, Об’єднані Арабські Емірати, Велика Британія, Південна Корея, Тайвань, Німеччина, Словенія і багато інших. Зараз цим шляхом рухається Грузія, Малайзія, Індонезія. Україна має значно більше матеріальних та інтелектуальних можливостей, щоб стати на рівень з успішними країнами та випередити їх. Для цього потрібен прихід у політику нових людей, готових змінювати та таких, для яких потреби суспільства важать більше за міжнародний та внутрішній тиск. Маємо жити своїми інтересами, щоб стати незалежними та досягнути успіху. Тоді матимемо вільну державу із заможними громадянами.